½ Ћитератураљ ¬.Ўкл¤р. отрывок из романа " люч"љ

ћама ќксана привела мене на сей св≥т 10 червн¤ 1951 року в сел≥ √анжал≥вка Ћис¤нського району на „еркащин≥. —талос¤ це о 9-й ранку п≥д гор≥хом на нашому ж таки подв≥рТњ. „ерез пТ¤ть рок≥в ¤ п≥шов до початковоњ школи, але мене зв≥дти вигнали за те, що в≥дкрутив краник на бачков≥, з ¤кого пили воду, ≥ довго спостер≥гав, ¤к з нього тече. ќтак ≥ дал≥ все текло, зм≥нювалос¤, родина перењхала до славетного м≥ста «венигородки, де ¤ зак≥нчив дес¤тир≥чку ≥з ср≥бною медаллю, а в≥дтак вступив на ф≥лфак  ињвського ун≥верситету. «в≥дти мене також хот≥ли вигнати за те, що п≥д час трудового семестру в колгосп≥ гравс¤ бомбою (див. ѕов≥сть У—тороною дощик ≥деФ), але ¤ вчасно накивав пТ¤тами до ™реванського ун≥верситету ≥ 1972 року здобув щонайвищу осв≥ту. ѕрацював у прес≥, писав прозу, видав б≥льше дес¤тка книжок, зокрема романи У“≥нь совиФ, УЌостальг≥¤Ф, зб≥рки пов≥стей та опов≥дань У—н≥гФ, У∆ивиц¤Ф.

Ќ≥коли про це не думав. «авжди дратувало твердженн¤ про Увиховне значенн¤Ф л≥тератури. “в≥р - це ¤к ж≥нка. ¬≥н мусить бути красивим, загадковим ≥ через Ут≥сний контактФ приносити насолоду. якщо ж виходити ≥з перв≥сного значенн¤ слова УкредоФ (Ув≥руюФ), то ¤ песим≥ст ≥ мало в що в≥рю. —ебто т≥льки в те, що можна помацати або полапати.